Згідно з дослідженнями вчених, усього однієї клітини мозку досить для короткочасного зберігання інформації, значимої для життя організму. Дослідження, проведене на клітинах мозку лабораторних мишей, показало, що одинична клітина здатна зберігати дані повністю автономно близько хвилини.
На думку фахівців, подальші дослідження в цій області повинні допомогти у вивченні так званих "короткострокових спогадів", блокування яких сигналізує про розвиток хвороби Альцгеймера.
Американські фахівці, що проводили досліди, говорять, що відмінність між короткочасною й довгочасною пам'яттю можна зрівняти з оперативною пам'яттю комп'ютера і його жорстким диском. Живим організмам, у тому числі людині, для виконання звичайної діяльності потрібна можливість швидко одержувати доступ до необхідних даних, що зберігаються в короткостроковій пам'яті. Цей вид пам'яті швидкий, релевантний, але його обсяг невеликий. А от довгочасна пам'ять значно менш швидка, але її обсяг у рази більше.
Протягом десятків років учені досліджували мозок, намагаючись ідентифікувати регіони, відповідальні за кожний тип пам'яті, а також зрозуміти як працюють клітки кожного типу.
Класична теорія виходить із того, що для збереження спогадів кілька клітин мозку формують так званий ланцюг, який підкріплюється електронними мікроімпульсами. Більш сучасні теорії говорять про те, що навіть одинична клітина мозку здатна зберігати якийсь обсяг даних.
Дослідження, проведене в Університеті Техаса, говорить про те, що в клітинах присутній певний компонент або хімічний рецептор, активізація якого дає клітині команду на зберігання даних.
Наступним кроком для вчених повинне стати вивчення внутрішньої структури клітини, а також того, чи можна її поліпшити лікарськими препаратами.
На думку фахівців, подальші дослідження в цій області повинні допомогти у вивченні так званих "короткострокових спогадів", блокування яких сигналізує про розвиток хвороби Альцгеймера.
Американські фахівці, що проводили досліди, говорять, що відмінність між короткочасною й довгочасною пам'яттю можна зрівняти з оперативною пам'яттю комп'ютера і його жорстким диском. Живим організмам, у тому числі людині, для виконання звичайної діяльності потрібна можливість швидко одержувати доступ до необхідних даних, що зберігаються в короткостроковій пам'яті. Цей вид пам'яті швидкий, релевантний, але його обсяг невеликий. А от довгочасна пам'ять значно менш швидка, але її обсяг у рази більше.
Протягом десятків років учені досліджували мозок, намагаючись ідентифікувати регіони, відповідальні за кожний тип пам'яті, а також зрозуміти як працюють клітки кожного типу.
Класична теорія виходить із того, що для збереження спогадів кілька клітин мозку формують так званий ланцюг, який підкріплюється електронними мікроімпульсами. Більш сучасні теорії говорять про те, що навіть одинична клітина мозку здатна зберігати якийсь обсяг даних.
Дослідження, проведене в Університеті Техаса, говорить про те, що в клітинах присутній певний компонент або хімічний рецептор, активізація якого дає клітині команду на зберігання даних.
Наступним кроком для вчених повинне стати вивчення внутрішньої структури клітини, а також того, чи можна її поліпшити лікарськими препаратами.
